ДО ПИТАННЯ ПРО ПОКАРАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ

Анотація

Аналіз кримінального законодавства будь-якої країни, у тому числі й законодавства про покарання, слід починати з оцінки загальної концепції цього законодавства та правових ідей, що лежать в його основі. При цьому важливо виділити три ознаки. Перша — відповідність норм та інститутів конкретного законодавства принципам законності, котрі за своєю суттю повинні захищати загальнолюдські, гуманістичні цінності. Такі, наприклад, “nullum crimen sine lege” — “немає злочину без вказівки на те в законі”, “nullum crimen sine culpa” — “немає злочину без вини”, “cogitationis poenam nemo partitur” — “думки не караються”, “ne bis in idem” — “не можна карати двічі за одне й те ж”, презумпція невинності, покладання тягара доведення на органи звинувачення та ін. Друга ознака: ступінь реалізації кримінальним законодавством конституційних принципів, пов’язаних з дотриманням прав особистості. Третя — відповідності кримінальних законів конкретної країни міждержавним угодам та міжнародно-правовим актам. Четверта ознака: ступінь відповідності законодавства, його судового та доктринального тлумачення найбільш прогресивним вченням кримінального права. П’ята — ступінь логічної непротирічності всередині кримінально-правових систем, узгодженості їх Загальної та Особливої частин, а також всередині цих частин. У необхідних випадках необхідно застосовувати і порівняльний метод, який допомагає не лише виявити проблеми в конкретному законодавстві, а й краще розуміти характерні особливості свого законодавства — (1). Саме з урахуванням всіх цих ознак будуть проаналізовані вказані питання німецького кримінального покарання.