ЗАХИСТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇВЛАСНОСТІ: МІЖ СЦИЛОЮ ЗАКОННОСТІ І ХАРИБДОЮ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

Автор(и)

  • С. М. Наумкіна Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2411-2054.2000.2.215479

Анотація

Серед усіх видів власності власність інтелектуальна має найменш ушанований вік. Вперше факт її існування був визнаний у 1791 році в Установчому зборі революційної Франції. На міжнародному рівні захист інтелектуальної власності почав здійснюватися після проведення двох великих конференцій: Бернської, присвяченій охороні літературних пам'ятників і художніх творів у 1886, і Парижзької, що розглядала питання захисту промислової власності в 1884 році. На даний час основний об'єм діючого по цій проблемі законодавства, зв'язаний із рішеннями Женевської (всесвітньої) конвенції про авторське право, що відбулася 6 вересня 1952 року, а також із рішеннями Стокгольмської 1964 року і Парижзької 1971 року конференцій. У результаті формування міжнародного законодавства склалися як загальновизнані принципи класифікації і більш дрібного розподілу об'єктів інтелектуальної власності, так і класичні визначення утримання цього поняття. Вважається загальновизнаним розподіл її на два великих підтипи: по-перше, права на промислову власність і, по-друге, на авторське право і суміжні права. Відповідно до цієї класифікації до права на промислову власність відносяться права на винахід, промисловий зразок, корисну модель, товарні знаки (знаки обслуговування), найменування місць походження товарів. До авторського права і суміжних прав відносяться права на наукові, художні, літературні твори, включаючи програми для ЕОМ і бази даних, права артистів-виконавців, права виробників результатів авторської творчості.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-11-03

Номер

Розділ

ПОЛІТИКА