ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА ЙОРДАНІЇ

Автор(и)

  • Аль-Соуд Амджад Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2411-2054.2000.2.215642

Анотація

Питання про природу джерел міжнародного приватного права є таким же складним і суперечливим, як і питання про природу самого міжнародного приватного права. З одного боку, назва права як міжнародного має передбачати, що джерела міжнародного приватного права виявляються лише в міжнародно-правових актах. Але практика це не підтверджує. Відомо, що у всіх країнах шириться тенденція до кодифікації норм, які належать до міжнародного приватного права. Закони про міжнародне приватне право прийняті в Швейцарії, Польщі, Угорщині, Румунії, Австрії, ФРН, деяких інших країнах. Наполегливі пропозиції про прийняття такого закону виходили від радянських вчених в останній період існування СРСР. Зокрема, одним з авторів такої пропозиції був український вчений Василь Кисиль. Таким чином, основним джерелом міжнародного приватного права слід визнавати внутрішнє законодавство. Не випадково Л.А. Лунц називав міжнародне приватне право галуззю радянського права

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-11-05

Номер

№ 2 (2000)

Розділ

ПОШУКАЧІ ТА АСПІРАНТИ

Ліцензія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).