НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ» У МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЮРИДИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ ЇЇ УСУНЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2411-2054.2021.42.232409Ключові слова:
правова визначеність, невизначеність у праві, судочинство, норми-принципи, оціночні поняття, нетрадиційні (нетипові, новітні) джерела процесуального права, правова доктрина, судовий прецедент, тлумачення, конкретизація, аналогія закону, аналогія права, презумпції, фікціїАнотація
Визначеність в праві – це одне з найважливіших його якостей. Разом з тим, невизначеність у праві крім своєї негативної сторони, має і позитивну сторону, її також слід розглядати як відому якість, властивість права. Незважаючи на досить високий рівень регламентації процесуальних правовідносин, зумовлених вимогами процесуальної форми, їх різноманітність детермінує наявність в нормах процесуальних галузей права невизначених, як правило, оціночних понять і категорій. Предметом дослідження автора є особливості прояву правової невизначеності в сфері регулювання процесуальних правовідносин під час здійснення правосуддя у цивільних (господарських, адміністративних) справах, а також виявлення особливостей застосування окремих юридичних інструментів щодо подолання (усунення) такої невизначеності у механізмі правового регулювання процесуальних правовідносин. Пропонується віднести до юридичних інструментів щодо усунення невизначеності у механізмі правового регулювання процесуальних правовідносин застосування норм-принципів, нетрадиційних (нетипових, новітніх) джерел процесуального права (правова доктрина, судовий прецедент), процедур тлумачення і конкретизації, конструкцій презумпції і фікції, аналогія закону і аналогія права. Автором відстоюється позиція, що трансформація невизначеності у визначеність у процесуальному праві здійснюється через свободу розсуду правозастосовувача щодо застосування окремих, норм, категорій і конструкцій, що обумовлюється межами об’єктивної реальної дійсності, динамікою суспільного розвитку та вдосконалістю прав і обов’язків учасників правовідносин.
Посилання
Rule of law checklist: Adopted by the Venice Commission at its 106-th Plenary Session (Venice, 11– 12.03.2016). CDL-AD (2016) 007. URL: http://www.venice.coe.int/webforms/ documents/default.aspx? pdffile=CDL-AD(2016)007-e (дата звернення 25.02.2021)
Власенко Н. А. Неопределенность в праве: природа и формы выражения. Журнал российского права. 2013. № 2. С. 32–44.
Юридична техніка: доктринальні основи та проблеми викладання: [тези доповідей та повідомлень учасників науково-практичної конференції (м. Харків, 30 вересня – 1 жовтня 2015 року)]. Харків: Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2015. 178 с.
Власенко Н. А. Категории «неопределенности» и «определенности» в исследовании современного права. Вестник Нижегородской академии МВД России. 2017. № 1(37). С. 8–17.
Баранова М. В. Определенность и неопределенность как свойства и средства правового регулирования. Определенность и неопределенность права как парные категории: проблемы теории и практики: матер. XII междунар. науч.-практ. конф. Москва: РГУП, 2018. Ч. 1. 112 с.
Паращенко В. Н. Неопределенность в праве и усмотрение правоприменителя: позитив. дефекты: Проблемы гражданского права и процесса: зб. науч. ст. Гродно: ГрГУ, 2010. С. 185–195.
Агеева Г. Е. Правовые оценочные понятия: общее содержание категории. Вопросы экономики и права. 2013. № 8. С. 7–10.
Дахова І. І., Чуб О. О. Багатоаспектність принципу правової визначеності щодо сучасних конституційно-правових відносин. Формула права. 2017. № 4. С. 59–68.
Демин А. В. Неопределенность в налоговом праве и правовые средства ее преодоления: авто- реф. … докт. юрид. наук: 12.00.04. Екатеринбург. 2014. 48 с.
Баранов А. В. Нормы-принципы в механизме правового регулирования. Вестник Томского государственного университета. Право. 2016. № 4 (22). С. 5–14.
Васильев А. А. Правовая доктрина как источник права: вопросы теории и истории: монография. Москва: Юрлитинформ, 2009. 268 с.
Теорія держави і права: підручник; за ред. О. В. Петришина. Харків: Право. 2015. 336 с.
Палешник С. І. Тлумачення в судовій практиці: поняття, особливості, види: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. Харків, 2016. С. 5–9
Гордієнко О. С. Поняття і види конкретизації в українському праві: автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.01. Одеса, 2017. 22 с.
Залоило М. В. Понятие и формы конкретизации юридических норм: дис…канд. юрид. наук: 12.00.01. Москва, 2011. С. 115–148.
Власенко Н. А. Конкретизация и толкование права как творческое содержание судебной практики. Журнал российского права. 2016. № 8. С. 43–57.
Рясина А. С. Оценочные категории в российском праве: современные подходы. Актуальные проблемы российского права. 2015. № 3(52). С. 31–37.
Резиньков П. М. Юридическая фикция: теоретико-правовой анализ: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. Ростов-на-Дону, 2012. 22 с.
Романенко Д. И. Аналогия права (цивилистическое исследование): автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03. Саратов, 2019. 24 с.
Абрамова А. И. Правоприменительная практика и ее влияние на развитие законодательства. Журнал российского права. 2015. № 12. С. 18–27.
Сидоренко О. М. Право та мораль як основні способи правового впливу на поведінку суб’єктів: Правовий вплив на неправомірну поведінку: актуальні грані: монографія. Миколаїв: Іліон, 2016. С. 405– 420. 22. Нигматдинов Р. М. Проблема правовых понятий и оценочных категорий в гржданском процессуальном праве: автор. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.15. Саратов, 2004. 24 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
