ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ СУБ’ЄКТА У КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНАХ

Автор(и)

  • Р. О. Асєєв Одеський державний університет внутрішніх справ, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2411-2054.2017.26.233497

Ключові слова:

суб’єкт злочину, корупція, корупційний злочин, запобігання корупції

Анотація

В статті проаналізовано нормативні підходи до поняття суб’єкту корупційного злочину за новим антикорупційним законодавством. Зроблено висновок про те, що розширення кола суб’єктів корупційних злочинів на даному етапі є невиправданим та вимагає конкретизації та єдиного нормативного та теоретичного закріплення поняття «суб’єкт
корупційного злочину».

Посилання

Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 49. – Ст. 2056.

Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14 жовтня 2014 року // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 47. – Ст. 2051.

Збірник міжнародних документів з питань запобігання та протидії корупції в Україні / укл. О. В. Пастухова. – Х. : Вид-во ХаРІ НАДУ «Магістр», 2012. – 135 с.

Куц В., Триньова Я. Поняття корупційних злочинів та їх види // В. Куц, Я. Триньова // Вісник Національної академії прокуратури. – 2012. – № 4. – С. 32-36

Моршнєв Є. І. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації) : навч. посіб. / Моршнеєв Є. І. – Л. : Видавець ПП Лукащук В. С., 2008. – 109 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-06-16

Номер

№ 26 (2017)

Розділ

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС

Ліцензія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).