ГЕНЕЗИС ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ТАКТИКИ

Анотація

В статті досліджено становлення та розвиток правового регулювання оперативно-розшукової тактики в різні історичні періоди. З’ясовано, що початок безпосереднього формування правових основ (розроблення та прийняття циркулярів, положень, наказів, розпоряджень, інструкцій) оперативно-розшукової діяльності (організації і тактики) припадає на початок XX ст.

Зазначається, що незважаючи на наявність деяких прогалин (проблем) у законодавстві, що регулювало розшукову (сискну) діяльність в дореволюційний період, загалом закріплені положення у нормативно-правових актах того часу стали основою (базисом) для удосконалення та розвитку нормативно-правового регулювання організації і тактики оперативно-розшукової діяльності в подальші історичні періоди, передусім у радянський період.

Наголошено, що в радянський період перші нормативно-правові акти радянської влади (по лінії ВНК), що регулювали оперативно-розшукову діяльність, були далекі від досконалості та лише частково регулювали порядок організації негласної роботи й тактику здійснення оперативно-розшукових заходів, що позначилося на незадовільному стані протидії злочинності.

За результатами вивчення спеціальної літератури, за часів існування радянської влади було прийнято понад два десятки відомчих нормативно-правових актів, що регулювали організацію і тактику оперативно-розшукової діяльності в місцях позбавлення волі. Водночас, не дивлячись на таку потужну нормативно-правову базу, що регулювала здійснення оперативно-розшукової діяльності, зокрема і в установах виконання покарань, правові підстави здійснення оперативно-розшукової діяльності здебільшого ігнорувалися, а основні принципи правоохоронної діяльності – верховенство права та законності – нівелювалися.

Період 1950–1960-х рр. характеризується початком формування оперативно-розшукової діяльності як самостійної навчальної дисципліни. Водночас, не дивлячись на такі досягнення, значна частина видатних учених продовжують вважати оперативно-розшукову діяльність та її теорію частиною криміналістики. Лише на початку 70-х р. науковою спільнотою визнано оперативно-розшукову діяльність як самостійну навчальну дисципліну. Цьому безпосередньо сприяли наукові дослідження відомих науковців.

Впродовж 1970–1980-х рр. у наукових розробках видатних учених (Д. В. Гребельський, В. Г. Самойлов), окрім дискусій щодо об’єкта та предмета оперативно-розшукової діяльності, увага приділяється дотриманню основоположних принципів прав і свобод людини під час здійснення оперативно-розшукової діяльності (верховенство права, законність). Разом з тим надмірна таємність оперативно-розшукової діяльності та відсутність кодифікованого акта, який би на законодавчому рівні регулював її здійснення, практично унеможливлює реалізацію цих принципів суб’єктами здійснення оперативно-розшукової діяльності на практиці.

Ґрунтовний аналіз наукової літератури та результати опитування респондентів, свідчить про те, що чинний Закон про ОРД є наразі застарілим, а його норми не відповідають положенням законодавства. Перспективою подальших розвідок є дослідження сучасного стану правового регулювання оперативно-розшукової тактики та перспективи його удосконалення.