ПРОБЛЕМАТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВІДЕОКОНФЕРЕНЦЗВ’ЯЗКУ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Анотація

Статтю присвячено проблематиці та особливостям використання відеоконференцзв’язку в цивільному судочинстві України. Застосування сучасних технологій відеозв’язку в судочинстві дозволяє вирішувати проблему територіальної віддаленості, заощаджуючи час учасників судових проваджень та зменшуючи судові витрати. В умо­вах карантину, транспортних обмежень та вимушеної самоізоляції, а згодом – в умо­вах війни, зміни територіальної підсудності та евакуації значної кількості населення з місць постійного проживання, доступ до правосуддя ускладнюється. В умовах, коли без­посередня явка до суду ускладнюється територіальними або безпековими чинниками, відеоконференцзв’язок гарантує право особи на участь в судових засіданнях. Разом з тим, інститут відеоконференцзв’язку в цивільному судочинстві України є відносно но­вим, що зумовлює потенційні та реальні практичні проблеми в його функціонуванні. Це робить актуальним дослідження його особливостей та проблематики.

У статті визначено галузеві та національні особливості використання відеоконференцзв’язку в цивільному судочинстві України. Встановлено такі проблеми у використанні відеоконференцзв’язку в цивільному судочинстві:

1) неврегульованість питання порядку ініціювання участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції інших учасників судового процесу: свідків, експертів, експертів з питань права, спеціалістів, перекладачів;

2) відсутність вичерпного переліку підстав для відмови в задоволенні заяви (клопо­тання) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

3) невизначеність питання, чи дозволена буде участь у відеоконференції поза межа­ми приміщення суду після завершення карантину;

4) надмірний формалізм при встановленні вимоги надсилати іншим учасникам справи копію заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза ме­жами приміщення суду;

5) вимога подавати заяву (клопотання) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції щодо кожного судового засідання окремо;

6) непропорційний розподіл ризиків технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду;

7) позбавлення учасника справи можливості зазначати декілька судів у клопотанні про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

8) не передбачена законом, але передбачена підзаконним актом вимога сплати судо­вого збору за доступ до звуко- та відеозапису відеоконференції;

9) можливість проводити розгляд справи за відсутності учасника, який з’явився до іншого суду для участі у відеоконференції, проте не зміг взяти участь в ній з незалежних від нього причин.