ПУБЛІЧНО-ПРАВОВІ ТА ПРИВАТНОПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФІНІЦІЇ «ЕКОЦИД» ПІД ЧАС ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ

Анотація

В статті розглядаються питання, які стали актуальними під час військової агресії росії в Україні, а саме екоциду. Надається порівняльний аналіз складу злочину «екоцид» та «екоцид під час військових дій», аргументується необхідність розмежування цих понять, оскільки акцент робиться в цих випадках на нюанси визначення об’єкту злочину, його об’єктивну сторону, суб’єктивну сторону та суб’єкт. Вказується, що розмитість поняття «екоцид» через оціночні судження не дозволяє в повному обсязі притягти до відповідальності винних осіб.

Надається більш розлоге визначення екоциду з огляду на військові дії, які відбуваються сьогодні в Україні через агресію росії, підкреслюючи наявну сьогодні позицію щодо оціночних суджень, які не мають місце бути в кримінальному праві та можуть надати змогу військовим злочинцям заперечувати майже щодо кожного випадку злочину. Обґрунтовується позиція щодо доцільності закріплення на законодавчому рівні окремої статті «екоцид під час війни».

Також, окрім публічно-правових характеристик екоциду звертається увага на необхідність відшкодування шкоди, яка завдана через інструменти приватноправового характеру.

Висвітлюються питання колективної відповідальності, яка, зазвичай, не властива кримінальному праву, але за деяких умов більш ефективна ніж особиста відповідальність, наприклад, у випадку екоциду під час військових дій.

Пропонується у випадку визнання держави агресором, терористом, за ознаками, в примусовому порядку без ратифікування будь-яких конвенцій з її боку, вводити до неї миротворчий контингент тих країн, які визначилися щодо її протиправного статусу.

Проводяться дослідження щодо проблематики екоциду з позицій міжнародного законодавства, зокрема, Римського Статуту, розглядаються позиції щодо перспектив ратифікуваня Україною цього міжнародного нормативного акту.