ПРОБЛЕМА «ТРІАЖУ» В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ НІМЕЧЧИНИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу проблеми «тріажу», або «медичного сортування», крізь призму юридичної концепції «виправдовуючого конфлікту обов’язків», яка викликала значну дискусію в Німеччині, зокрема, у зв’язку з пандемією Covid-19, а, також, наразі набуває актуальності й в Україні через чисельні поранення та загибель людей внаслідок російської загарбницької війни.

Питання полягає в тому, чи можна притягувати лікарів до кримінальної відповідальності за ненавмисне вбивство чи тілесні ушкодження (через бездіяльність), якщо у лікарні обмежені можливості забезпечити усім шпиталізованим пацієнтам належну медичну допомогу (наприклад, підключення до апарату штучної вентиляції легенів), особливо під час війни, і якщо лікар може врятувати лише одного з пацієнтів, а іншому дозволяє померти? Це неминуче породжує питання, чи можна притягнути його до кримінальної відповідальності за смерть іншого пацієнта? Але, оскільки ніхто не зобов’язаний робити неможливе, кримінальну відповідальність у цьому випадку слід виключити. У цьому контексті питання полягає в тому, на якому рівні кримінальної відповідальності (склад, протиправність, винність) кримінальна відповідальність більше не застосовується.

У німецькій кримінально-правовій літературі стосовно вирішення цієї проблеми особлива увага приділяється критеріям, на підставі яких лікар має надавати першочергове значення порятунку певних пацієнтів: чи існують або чи повинні бути встановлені обов’язкові критерії, на основі яких лікар у надзвичайних ситуаціях має здійснити «медичне сортування», тобто вирішити, якого з двох вмираючих пацієнтів врятувати. Водночас, необхідно визначити, чи мають такі критерії бути встановлені на законодавчому, доктринальному рівні, чи лікар у випадках сортування повинен бути вільним у своїх рішеннях і підпорядковуватися лише своїй совісті.

Аналіз проблеми показав, що у сфері «сортування» існують різні форми, які необхідно оцінювати по-різному з юридичної точки зору. У той час як у випадку «попереднього» сортування існує «виправдовуючий конфлікт обов’язків», якщо лікар може врятувати лише одного з кількох вмираючих пацієнтів, випадки «пост» сортування та «профілактичного» сортування повинні розглядатися інакше. Крім того, визнано, що сторонні міркування або несправедливі мотиви у зв’язку з відбором осіб, яких потрібно врятувати в ситуаціях сортування, не виключають виправдання на підставі «виправдовуючого конфлікту обов’язків». Це пов’язано з тим, що ці сторонні мотиви не є протиправним актом вбивства, якщо існує класична сукупність еквівалентних обов’язків поведінки, коли лікар абсолютно вільний у прийнятті рішень.