ЮРИСДИКЦІЙНИЙ ІМУНІТЕТ ТА ІМУНІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ: ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ В КОНТЕКСТІ АГРЕСІЇ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті розкриті особливості застосування юрисдикційних імунітетів та імунітетів державної власності при розгляді українськими судами цивільних позовів проти РФ щодо стягнення шкоди, завданої агресією проти України.

Встановлено, що проблематика застосування юрисдикційного та майнового імунітету щодо державної власності судами України в контексті збройної агресії РФ проти України має два рівня: міжнародний та національний, оскільки відповідні рішення застосовуватимуться в Україні, виконуватимуться в іноземних державах та можуть бути використані при реалізації міжнародного компенсаційного механізму.

Проте українське законодавство, на відміну від загальносвітових тенденцій, закріплює концепцію абсолютного імунітету, що ускладнює зняття імунітету з РФ при розгляді зазначеної категорії справ. Доведена необхідність внесення відповідних змін до Закону України «Про міжнародне приватне право» та розробка спеціального законодавства щодо переслідування держави-агресора в цивільних провадженнях. Крім того, є доцільним приєднання України до Європейської конвенції про імунітети держав 1972 р. та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 р.

Доведено, що практика застосування Україною концепції «деліктного винятку» та доктрини «чистих рук» у справах щодо відшкодування збитків від агресії проти України фактично призводить до появи нового винятку з імунітету держав – держава не може користуватись імунітетом у справах, пов’язаних з вчиненими нею міжнародними злочинами.

З’ясовано, що процесуальні складнощі у справах щодо відшкодування шкоди від агресії РФ проти України зумовлені як фактичною ситуацією, так і відсутністю спеціального законодавства, яке б врегульовувало процедурні аспекти участі державиагресора в провадженнях.

Розроблені рекомендації щодо подолання таких процесуальних складнощів. Зокрема, зазначено:

- по-перше, судові рішення мають вибудовуватись від загального до конкретного задля уникнення можливої критики в їх дискримінаційності, а сама аргументація зосереджуватись на «деліктному винятку» та доктрині «чистих рук»;

- по-друге, у справах за участю РФ варто дотримуватись строків та способів повідомлення, передбачених Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 р., з урахуванням відповідних положень процесуального законодавства України;

- по-третє, відповідачем у справах є РФ в особі Міністерства юстиції та Міністерства закордонних справ, а повідомлення та інші процесуальні документи мають направлятись через найближче дипломатичне представництво РФ в інших державах;

- по-четверте, в кожній справі необхідно зазначати докази участі представників РФ у заподіянні шкоди, у зв’язку із збройним конфліктом;

- по-п’яте, справи щодо відшкодування шкоди, внаслідок агресії РФ можуть охоплювати лише державне майно Російської Федерації, а також, за певних умов, її державних підприємств.