ПОСИЛЕННЯ САМОСТІЙНОСТІ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Анотація

У статті висвітлено деякі сучасні тенденції посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в Україні. Констатовано, що одним із визначальних сучасних викликів, які зумовлюють необхідність подальшого реформування її правового статусу, є взяті Україною на себе міжнародні зобов’язання щодо подальшого посилення боротьби з корупцією, як передумову її євроінтеграції. Метою статті визначено встановлення актуальних тенденцій реформування правового статусу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо посилення її самостійності, передумов, що їх детермінують, а також викладення власного бачення стосовно їхнього подальшого розвитку.

Встановлено, що серед сучасних тенденцій реформування правового статусу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можна виокремити: її інституційне позиціонування як одного із елементів системи органів антикорупційної боротьби в Україні, поза єдиною системою органів прокуратури; послаблення ролі органів прокурорського самоврядування у процесі формування її персонального складу на користь розширення повноважень Генерального прокурора; запровадження окремого органу для здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; наділення вагомими повноваженнями у процедурах формування її персонального складу, персонального складу комісії з проведення зовнішньої незалежної оцінки (аудиту) ефективності її діяльності, формування персонального складу Спеціалізованої дисциплінарної комісії прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури представників міжнародних та іноземних організацій, які відповідно до міжнародних або міждержавних угод надають Україні міжнародну технічну допомогу у сфері запобігання і протидії корупції.

Запропоновано перспективні напрями розвитку окреслених питань, що зводяться до доцільності унормування правової визначеності у питанні позиціонування Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у системі прокуратури з урахуванням засади її єдності; доцільності унормування компенсаторних механізмів задля подолання можливих прогалин у законодавстві у разі невиконання представниками міжнародних та іноземних організацій вимог національного законодавства; недоцільності запровадження окремого органу, що здійснюватиме дисциплінарне провадження стосовно прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, з огляду на ризики послаблення авторитету та довіри до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, порушення засад рівності та справедливості щодо інших прокурорів, які є субʼєктами поширення юрисдикції цього органу прокурорського врядування.