ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ

Анотація

У цій статті досліджуються проблемні аспекти, які виникають під час розслідування воєнних злочинів, з акцентом на ідентифікацію основних викликів та розробку рекомендацій для їх подолання. Аналізуються труднощі, з якими стикаються слідчі органи при зборі доказів, правові та процедурні бар’єри, що ускладнюють розслідування та притягнення винних до відповідальності. Особлива увага приділяється ролі міжнародного права та співпраці міждержавних організацій у покращенні ефективності розслідувань. У результаті дослідження пропонуються конкретні рекомендації для підвищення якості розслідування воєнних злочинів та зміцнення правового порядку на міжнародному рівні.

Під час дослідження даної теми проаналізовано праці таких науковців як І. Гловюк, В. Завтур, Н. Лащук, В. Навроцька, М. Пашковський, Р. Серкевич, Н. Устрицька та ін. Більша увага приділена чинним законодавчим актам та Римському статуту Міжнародного кримінального суду.

Питання обміну військовополоненими в Україні регулюється різними нормативно-правовими актами, включаючи РС МКС та КПК України. Додаток до статті 3 КПК України встановлює, що особа, яка має процесуальний статус підозрюваного, обвинуваченого або засудженого, може бути обмінена як військовополонений. Зміни до КПК України стосовно допиту осіб, відносно яких ухвалено рішення про обмін, не містять змістовних доповнень або уточнень, що може призвести до недоречного застосування цих положень. Хоча КПК України не містить окремої норми щодо процесуального статусу військовополонених, законодавець вніс зміни для врегулювання обміну осіб під час воєнного стану, що стало можливим завдяки Закону № 2472-IX від 28 липня 2022 року. Незважаючи на спроби законодавця покращити процедуру обміну військовополоненими, деякі аспекти залишаються складними, що може порушити принцип законності та верховенства права. Україна, навіть не будучи державою-учасницею РС МКС, зобов’язана співробітничати з цим міжнародним органом відповідно до статті 12(3) цього статуту. Наявність імплементаційного законодавства, яке регламентує національні процедури співробітництва, є передумовою всебічного виконання зобов’язань України перед МКС. Потребується краще визначення статусів учасників кримінального провадження, зокрема осіб, стосовно яких надійшло прохання МКС про співробітництво, а також нормативне унормування статусу військовополонених. Українським прокурорам та органам досудового розслідування слід дотримуватися особливостей, передбачених Правилами доказування в МКС, при проведенні допитів свідків, підозрюваних та потерпілих. Невчинення відповідних дій під час проведення допитів може призвести до визнання протоколів допиту неналежними доказами, що зменшить кількість якісних доказів зі сторони обвинувачення.