ПІДВОДНА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЛОБАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ООН

Анотація

У статті зроблена спроба проаналізувати нові підходи для відповіді на виклики, викладені у Порядку денному Організації Об’єднаних Націй на період до 2030 року. Тема є актуальною, тому що сімнадцять Цілей сталого розвитку є універсальним закликом людства до дій, спрямованих на скорочення бідності, подолання голоду, захисту планети та забезпечення того, щоб до 2030 року усі люди жили в мирі і достатку.

Спираючись на Конвенцію ЮНЕСКО про охорону підводної культурної спадщини (2001 року) та дослідження зарубіжних і вітчизняних вчених, з’ясовано, що до об’єктів, які потрапляють під охорону Конвенції, відносяться об’єкти нематеріальної та матеріальної спадщини, зокрема серед останніх – археологічні залишки суден, історичних споруд, занурені ландшафти, затонулі міста, а також споруди давнього промислу, які щонайменше 100 років частково або повністю, періодично або назавжди занурені у води океану, моря, озера чи річки.

Автором визначено, як завдяки відповідальному користуванню та управлінню об’єктами підводної культурної спадщини, шляхом збільшення та накопичення знань про океани, досягти ефективних методів збереження та сталого економічного розвитку людства.

Зокрема, використання стародавніх споруд, таких як кам’яні припливні греблі для риболовлі, які відносяться до об’єктів підводної культурної спадщини, сприяє ефективному вирішенню проблеми голоду. При проведенні дослідження було виявлено, що охорона об’єктів підводної культурної спадщини та територій, на яких вони розміщені, забезпечує збереження морських ресурсів, що також є однією із Цілей сталого розвитку. Взаємозв’язок між охороною об’єктів спадщини і процвітанням морських екосистем, сприяє створенню засобів для існування місцевих громад через дайвінг-туризм. Організація підводного туризму у місцях історичних корабельних аварій може створити нові робочі місця, що призведе до збільшення добробуту населення. При цьому збільшення потоку туристів буде результатом якісного управління та відповідального використання об’єктів підводної спадщини, що, у свою чергу, сприятиме сталому розвитку міст і громад. Отже, буде реалізована ще одна глобальна ціль.

Таким чином, підводна культурна спадщина характеризується цілісністю культурного, природного, археологічного, матеріального та нематеріального характеру і можливістю застосовувати знання такого роду до проблем сьогодення. Це робить цю спадщину важливим інструментом для досягнення певних цілей Глобальної програми сталого розвитку, визначеної у Порядку денному ООН на період до 2030 року.