ПРЕДСТАВНИЦТВО ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ В СУДІ ЯК ФУНКЦІЯ ПРОКУРАТУРИ: ОСОБЛИВОСТІ ЗАКОНОДАВЧОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ

Анотація

У статті висвітлено деякі особливості законодавчої регламентації функції прокуратури з представництва інтересів держави в суді, особливості якої періодично стають об’єктами перевірки Конституційного Суду України, ініційованої заінтересованими суб’єктами, які в сучасних умовах вимагають ревізії такої регламентації на предмет її відповідності принципам верховенства права.

Метою статті є виокремлення особливостей законодавчої регламентації представницької функції прокуратури крізь призму встановлення її відповідності європейським стандартам діяльності прокуратури в досліджуваній сфері, способу унормування меж представництва прокуратурою інтересів держави в суді, правомірної мети ухвалення законодавчих положень щодо прокурорського представництва, забезпечення законодавчими положеннями здійснення представництва прокуратурою інтересів держави у суді саме у виключних випадках, доцільності запровадження змін у законодавчо визначений механізм реалізації прокуратурою представницької функції щодо обґрунтування прокурором наявності в нього підстав для вжиття заходів представницького характеру, а також викладення власного бачення стосовно її подальшого розвитку.

Констатовано, що конституційно-правова регламентація функції прокуратури з представництва інтересів держави в суді характеризується низкою правових категорій, що мають оціночний характер, розуміння яких, з огляду на відсутність їхнього законодавчого визначення, формується в правових позиціях Конституційного Суду України та у правозастосовній практиці відповідних суб’єктів правозастосування, переважно – судовій та прокурорській.

Встановлено, що оновлений конституційно-правовий статус прокуратури в Україні в аспекті визначення обсягу її повноважень в діяльності поза межами сфери кримінальної юстиції крізь призму функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, втілює європейські стандарти діяльності прокуратури, визначальною місією якої у цій сфері є представництво загальних або публічних інтересів, захист прав людини й основоположних свобод, забезпечення верховенства права, що відповідає законодавчо визначеній меті діяльності прокуратури в Україні в цілому.

Доведено, що спосіб конституційного визначення виключних випадків реалізації прокуратурою функції представництва інтересів держави в суді свідчить про те, що законодавець не має наміру обмежити їх законодавче закріплення межами конкретного спеціального закону і не виключає можливості їх закріплення у нормах інших законів, оскільки перелік цих випадків не може бути визначений заздалегідь, а повинен визначатися відповідно до потребуючих захисту інтересів в конкретний історичний період.

Запропоновано застосування виваженого підходу стосовно запровадження змін у законодавчо визначений механізм реалізації прокуратурою представницької функції з урахуванням надбань суддівської та прокурорської практики його застосування, з тим аби не унеможливити захист інтересів держави засобами прокурорського представництва.