МИРОВА УГОДА В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2411-2054.2024.55.311960Ключові слова:
мирова угода, повноваження судді, суд, судочинство, процес, захист прав, теорія процесуального права, судове рішення, судова практика, судова оцінкаАнотація
В статті досліджується один з різновидів примирних процедур в господарському судочинстві – мирова угода. Для примирення сторони мають здійснити активні спільні дії для досягнення результату. Виявлено, що процедура примирення сторін і зміст мирової угоди не встановлені та не можуть бути встановлені чинним процесуальним законодавством, оскільки це фактично переговорний процес, який недоцільно деталізовано зарегульовувати. Однак результат спільних зусиль – проєкт мирової угоди – надається суду для подальшого затвердження, і затвердження не є формальною, автоматичною дією суду. Проаналізовано вітчизняні процесуальні кодекси і доводиться, що підстави для відмови судді затвердити мирову угоду чітко закріплені процесуальним законом, але не є тотожними в різних законах. Запропоновано доповнити ст. 192 ГПК України такими підставами для відмови в затвердженні мирової угоди, як «умови угоди не відповідають інтересам суспільства» та «існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися». Автор погоджується з позицією, що сторони в мировій угоді мають дійти компромісу з усіх важливих питань матеріально-правового характеру, що належать до предмета спору та можуть бути реалізовані учасниками справи. Процесуально-правові питання не можуть міститись в мировій угоді сторін. Запропоновано виділяти наступні позитивні риси мирової угоди: 1) мирова угода дозволяє сторонам вирішувати конфлікт без тривалого судового процесу, що мінімізує час і ресурси бізнесу і судової системи; 2) мирова угода надає можливість сторонам вийти за межі вимог та самостійно обирати умови вирішення спору; 3) вирішення спору через мирову угоду сприяє збереженню гарних бізнес-відносин між сторонами; 4) мирові угоди зменшують навантаження на судову систему; 5) застосування українськими суб’єктами господарювання мирових угод підвищує конкурентоспроможність українського бізнес-середовища в світі. Завдання суду – запобігти зловживанням в процесі укладення мирової угоди та ущемленню інтересів сторін та інших осіб.В статті досліджується один з різновидів примирних процедур в господарському судочинстві – мирова угода. Для примирення сторони мають здійснити активні спільні дії для досягнення результату. Виявлено, що процедура примирення сторін і зміст мирової угоди не встановлені та не можуть бути встановлені чинним процесуальним законодавством, оскільки це фактично переговорний процес, який недоцільно деталізовано зарегульовувати. Однак результат спільних зусиль – проєкт мирової угоди – надається суду для подальшого затвердження, і затвердження не є формальною, автоматичною дією суду. Проаналізовано вітчизняні процесуальні кодекси і доводиться, що підстави для відмови судді затвердити мирову угоду чітко закріплені процесуальним законом, але не є тотожними в різних законах. Запропоновано доповнити ст. 192 ГПК України такими підставами для відмови в затвердженні мирової угоди, як «умови угоди не відповідають інтересам суспільства» та «існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися». Автор погоджується з позицією, що сторони в мировій угоді мають дійти компромісу з усіх важливих питань матеріально-правового характеру, що належать до предмета спору та можуть бути реалізовані учасниками справи. Процесуально-правові питання не можуть міститись в мировій угоді сторін. Запропоновано виділяти наступні позитивні риси мирової угоди: 1) мирова угода дозволяє сторонам вирішувати конфлікт без тривалого судового процесу, що мінімізує час і ресурси бізнесу і судової системи; 2) мирова угода надає можливість сторонам вийти за межі вимог та самостійно обирати умови вирішення спору; 3) вирішення спору через мирову угоду сприяє збереженню гарних бізнес-відносин між сторонами; 4) мирові угоди зменшують навантаження на судову систему; 5) застосування українськими суб’єктами господарювання мирових угод підвищує конкурентоспроможність українського бізнес-середовища в світі. Завдання суду – запобігти зловживанням в процесі укладення мирової угоди та ущемленню інтересів сторін та інших осіб.
Посилання
Melnyk, Ya. Ya. (2015). Classification and properties of the regime of civil procedural security in civil proceedings. Comparative and analytical law, (6), 98–103. https://pap-journal.in.ua/wp-content/uploads/2020/07/6_2015.pdf [in Ukrainian].
Economic Procedural Code of Ukraine: Law of Ukraine dated November 6, 1991 No 1798-XII (as amended on October 3, 2017, with subsequent amendments and additions). http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 [in Ukrainian].
Civil Procedure Code of Ukraine: Law of Ukraine dated 18.03.2004 No 1618-IV (as amended from 03.10.2017, with subsequent amendments and additions). https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text [in Ukrainian].
Criminal Procedure Code of Ukraine: Law of Ukraine dated 04.13.2012 No 4651-VI (with subsequent amendments and additions). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text [in Ukrainian].
Administrative Judicial Code of Ukraine: Law of Ukraine dated July 6, 2005 No 2747-IV (as amended on October 3, 2017, with subsequent amendments and additions). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text [in Ukrainian].
Code of Ukraine on Bankruptcy Procedures: Law of Ukraine dated October 18, 2018 No 2597-VIII. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19 [in Ukrainian].
Resolution of the Supreme Court as part of the panel of judges of the Commercial Court of Cassation dated July 9, 2020 in case No 910/26972/14. https://reyestr.court.gov.ua/Review/90349380?fbclid=IwAR363hwCTtksei9vLSB5ptQJ-EQ7QAZ5HKsjPKhFJUkzrT9RTR0sxWkGxEs [in Ukrainian].
Review of current judicial practice of the Civil Court of Cassation as part of the Supreme Court for January 2023 (pp. 28–29). https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_01_2023.pdf [in Ukrainian].
Resolution of the Supreme Court dated 11.01.2023 in case No 461/56/20 (proceedings No 61-16130св21). https://reyestr.court.gov.ua/Review/108553593 [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).