МІСЦЕ УПОВНОВАЖЕНОГО У СПРАВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ У МЕХАНІЗМІ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЦІЄЇ МІЖНАРОДНОЇ СУДОВОЇ УСТАНОВИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Анотація

Стаття присвячена окресленню місця Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у механізмі виконання рішень цієї міжнародної судової установи за законодавством України. Актуальність дослідження пов’язана із нагальною необхідністю ґрунтовного та всебічного наукового опрацювання законодавчого підґрунтя діяльності Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини за цим напрямом у зв’язку з його застарілістю та невідповідністю стандартам якості правового регулювання. Для цього, зокрема належного осмислення потребує й сама роль Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у процесі виконання рішень Європейського суду з прав людини. За підсумками дослідження у статті обґрунтовано, що Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини: 1) координує виконання Державною виконавчою службою та Державним казначейством формальностей, необхідних для виплати відшкодування на виконання рішення Європейського суду з прав людини; 2) представляє інтереси держави в суді, звертаючись із регресною вимогою до публічних службовців про відшкодування державі шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання ними їх посадових обов’язків, які призвели до ухвалення проти України рішення Європейського суду з прав людини та виплати потерпілій особі справедливої сатисфакції; 3) інформує осіб, на користь яких постановлене рішення Європейського суду з прав людини, про шляхи поновлення їх прав та основоположних свобод, у тому числі додаткові заходи індивідуального характеру, а також доведення інформації про зміст, порядок і строки виконання цих заходів до відома державних органів, які є відповідальними за виконання цих заходів; 4) контролює виконання цими державними органами відповідних заходів; 5) надає консультативну підтримку цим державним органам у процесі виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Звернено увагу на те, що проблематика правового регулювання діяльності Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини за цими напрямами включає, зокрема: а) взаємовиключність законодавчого положення про строк на звернення до суду з позовом про відшкодування державі шкоди, що завдана у зв’язку з виплатою нею справедливої сатисфакції; б) неузгодженість порядку покладення відповідальності за цю шкоду, що встановлений Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та Законом України «Про державну службу»; в) загальна застарілість порядку взаємодії Державної виконавчої служби та Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини; г) обмеженість контрольного інструментарію Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.