ОСОБЛИВОСТІ ДОГОВОРУ ПРО ПЕРЕДАННЯ (ВІДЧУЖЕННЯ) МАЙНОВИХ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ СУМІЖНИХ ПРАВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Анотація

Робота присвячена розгляду особливостей договору про передання (відчуження) майнових прав на об’єкти суміжних прав за законодавством України. Договір про передання (відчуження) майнових прав на об’єкти, в тому числі і суміжних прав є однією із форм розпоряджання майновими правами поряд з такими формами розпоряджання, наприклад, як ліцензійний договір на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, публічної ліцензії на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, договору про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, трудового договору (контракту) – в частині умов щодо розподілу майнових прав на службовий твір або службове виконання, службову фонограму, службову відеограму, іншого правочину щодо розпоряджання майновими правами на об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав. На відміну від вищеназваних форм розпоряджання майновими правами, в тому числі і на об’єкти суміжних прав, договір про передання (відчуження) майнових прав на об’єкти суміжних прав є такою формою розпоряджання, яка не передбачає надання відповідних майнових прав в користування, мова йде про передачу (відчуження) таких майнових прав повністю або частково від одного суб’єкта майнових прав, в тому числі і на об’єкти суміжних прав до іншого суб’єкта, який отримує відповідні майнові права. Зазначимо, що термін «відчуження» з’являється у профільному Законі України «Про авторське право і суміжні права», в Цивільному кодексі України даний термін поряд із назвою договірної конструкції не використовується. Вважаємо, що використання даного терміну у договірній конструкції дозволяє одразу зрозуміти правову природу даної форми розпоряджання, адже під передачею майнових прав можна і зрозуміти передачу в користування.

Зауважимо, що в роботі вагома увага приділена відмежуванню договору про передання (відчуження) майнових прав на об’єкти, в тому числі і суміжних прав від інших форм розпоряджання. Причиною тому є постановка назви статті профільного Закону (про який ми згадували вище) не як договору про передання (відчуження) майнових прав на об’єкти авторського права і об’єкти суміжних прав, а як «Передання (відчуження) майнових прав на об’єкти авторського права або об’єкти суміжних прав за договором», а також правовою природою таких форм розпоряджання майновими правами як трудовий договір (контракт) – в частині умов щодо розподілу майнових прав на службовий твір або службове виконання, службову фонограму, службову відеограму та договору про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав. При проведенні даного розмежування автором звертається увага на момент виникнення майнових прав, в тому числі і суміжних прав у первинних суб’єктів та правове підґрунтя виникнення правовідносин за кожним із вищевказаних форм розпоряджання. Вищезазначені форми розпоряджання не є тотожними з договором про передання (відчуження) майнових прав, в тому числі і на об’єкти суміжних прав. В той же час, проводячи аналіз положень профільного Закону на рахунок підстав для передачі (відчуження) майнових прав, в тому числі і суміжних прав, автором відстоюється точка зору, що така передача (відчуження) може відбуватися лише на основі правочину.

Окрім цього, автором проводиться ретельний аналіз положень як профільного Закону, так і Цивільного кодексу України на рахунок взаємної узгодженості та визначення істотних умов даного виду договору. Так, в результаті проведеної роботи автором робиться висновок щодо необхідності виключення об’єкту права інтелектуальної власності з предмету договору про передання (відчуження) майнових прав, адже передається не об’єкт права інтелектуальної власності за даним видом договору, а майнові права на відповідний об’єкт, які, в свою чергу, пов’язані із способами використання того чи іншого об’єкту. Перелік даних способів використання на той чи інший об’єкт суміжних прав не є вичерпним та передбачає відповідно перелік способів використання. Саме тому, передача (відчуження) майнових прав може відбуватися як повністю, так і частково. І відповідно, майнові права на об’єкт, в тому числі і суміжних прав, що не були передані за даним видом договору вважаються такими, які залишилися за їхнім суб’єктом (володільцем). Окрім цього, приділяється увага строку дії договору, що аналізується у даній роботі, співставлення із загальним строком чинності майнових прав на об’єкти суміжних прав.

За результатами проведеного дослідження автором запропоновано ряд нових редакцій статей як Цивільного кодексу України, так і профільного Закону, а також внесення як до Цивільного кодексу України, так і до профільного Закону положення щодо типового договору про передання (відчуження) майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності, а також зміни самої назви статті Цивільного кодексу України на «Договір про передання (відчуження) майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності».

Наприкінці, зауважимо, що дотичними до поставленої у статті теми питаннями займалися такі вчені як І. Є. Якубівський, І. Б. Іваночко, А. О. Паєнок та інші.