ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТУ ДОГОВОРІВ З РОЗПОРЯДЖАННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ НА ОБ’ЄКТИ СУМІЖНИХ ПРАВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Анотація

Право інтелектуальної власності, незважаючи на те, що його фундаментом є саме цивільне право і право інтелектуальної власності формується на його засадах, має свої особливості. Однією з таких особливостей є саме розуміння права інтелектуальної влас­ності не як галузі права чи навчальної дисципліни, а як правової категорії. Розуміння цього, а також того, що ми говоримо про об’єкти права інтелектуальної власності дозво­ляє нам відрізняти дане право від речового. Чому це є важливим? Це є важливим для пра­вильного розуміння предмету договорів, за якими можливо здійснювати розпоряджання майновими правами, в тому числі і на об’єкти суміжних прав.

На жаль, правильне розуміння предмету договорів з розпорядження майновими правами, в тому числі і на об’єкти суміжних прав ускладнюється як невизначеністю у відповідних статтях як Цивільного кодексу України, так і профільного Закону предмету договорів, так і об’єднанням категорією предмет договору як самого об’єкту суміжних прав, так і майнового права на нього, що зумовлює актуальність написання даної роботи.

При написанні даної роботи у якості постановки проблеми для себе автором було вирішено провести чітке розмежування між об’єктом права інтелектуальної власності, в контексті роботи – об’єктом суміжних прав та майновим правом на нього, а відпо­відно розгляд останнього через призму всіх форм розпоряджання майновими правами на об’єкти, в тому числі і суміжних прав, які приводить як Цивільний кодекс України, так і профільний Закон, стало наскрізним завданням даної роботи. Відповідно, при про­веденні даного дослідження автором був використаний діалектичний підхід, що склав методологічну основу дослідження.

В результаті проведеного дослідження автор дійшов висновків, що саме майнове право у випадку надання того чи іншого об’єкту в користування є предметом ліцензій­ного договору або публічної ліцензії. Так, саме майнові права – повністю або частково є предметом таких договорів як договір про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, договору про передання (відчу­ження) майнових прав на об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав, трудового договору (контракту) в частині умов щодо розподілу майнових прав на службові об’єкти, в тому числі і суміжних прав. В своїй роботі автор проводить розмежування між май­новим правом (майновими правами) та об’єктом (об’єктами) суміжних прав, аналізує кожен із визначених законодавцем видів договорів із зазначеного питання. Адже саме предмет договору є тим, що відрізняє одну форму розпорядження від іншої.

Що ж до останньої форми, а саме трудового договору (контракту), автором пропо­нується замінити існуючу форму розпоряджання на новий договір, а саме договір про пе­редання (відчуження) майнових прав на службові об’єкти, в тому числі і суміжних прав, при цьому, зазначаючи про те, що врегулювання майнових відносин на службові об’єкти суміжних прав є також можливим за допомогою ліцензійного договору.

Опосередковано в своїй роботі автор приділяє увагу співвідношенню ліцензійно­го договору та ліцензії, аргументуючи, що ліцензія, на думку автора, не є окремим од­ностороннім правочином, а є складовою частиною ліцензійного договору. Не є і одно­стороннім правочином публічна ліцензія. Односторонність не має ніякого відношення до згаданих форм розпоряджання, оскільки йде мова про виникнення взаємних прав та обов’язків за згаданими формами. Відповіддю на це є питання про те чи стає договір приєднання одностороннім правочином? Даний договір, таким не стає, оскільки взаємні права та обов’язки також виникають як в однієї, так і в другої сторони. А невизначеність сторони, не говорить про те, що коли сторона долучиться до публічної ліцензії, то вона буде позбавлена необхідності із дотримання відповідних її умов.

Окрема увага була приділена такій формі розпоряджання як договір про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, оскільки особливістю даної форми розпоряджання є те, що, на думку автора, слід ширше розуміти саму правову природу створення об’єкту, в тому числі і суміжних прав за за­мовленням. Важко уявити, що здійснюючи замовлення на виготовлення, наприклад фо­нограми, як об’єкту суміжних прав, замовник отримає лише відповідний запис на носії. Чи відповідає це самій суті даного договору? Вважається, що ні. Також вважається за до­цільне, виключити із назви даного виду договору слово «використання», оскільки воно суперечить, на думку автора, меті з якою укладається відповідний договір. До того ж для надання майнового права на об’єкт суміжних прав в використання існують інші форми розпоряджання, про які якраз було вищезазначено. Додамо, що даний договір не може бути таким договором, який би передбачав і надання в користування майнового права і фактичну передачу (відчуження) майнового (майнових) права (прав). Головною особли­вістю є дійсно те, що разом з майновим (майновими) правом (правами) передається ще й об’єкт, що створюється за замовленням.

Таким чином, автором здійснюється комплексний аналіз усіх форм розпоряджан­ня майновими правами на об’єкти суміжних прав з точки зору правильної визначеності предмета із висловленням пропозицій по внесенню необхідних змін до діючих редакцій статей як Цивільного кодексу України, так і профільного Закону, що становить практич­ну цінність даної роботи.

Опосередковано, дотичним до поставленої у статті теми питанням присвятили свої праці такі вчені як С. І. Шимон, А. С. Штефан, І. Є. Якубівський та інші.