ОБШУК ОСОБИ ЯК СПОСІБ ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ ПРИЙНЯТТЯ ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ АБО ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ СЛУЖБОВОЮ ОСОБОЮ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню правової природи, цілей, меж проведення та процесуального оформлення обшуку особи у кримінальних провадженнях про злочини, пов’язані із пропозицією, обіцянкою або одержанням неправомірної вигоди службовою особою.

Проведено всебічний аналіз понять «обшук особи», «особистий обшук», «особис­тий обшук особи». Доведено, що терміни «обшук особи» та «особистий обшук» вжи­ваються у схожих процесуальних ситуаціях без диференціації, що дозволяє зробити висновок про їх синонімічність та взаємозамінність. Проте відсутність у кримінальному процесуальному законодавстві їх змістового наповнення за ступенем інтенсивності чи обсягом втручання створює правову невизначеність, що може призвести до неоднознач­ного тлумачення, зловживань і порушення прав людини. Разом із тим обґрунтовано не­допустимість вживання тавтологічного словосполучення «особистий обшук особи», яке є некоректним з погляду термінології, логіки та правничої мови.

Визнано, що обшук особи є складовою інших процесуальних дій, а саме затримання особи та обшуку житла чи іншого володіння особи. Цілі такого обшуку неповно відо­бражені у нормах КПК України: хоча до них не віднесено забезпечення безпеки осіб, які затримують, та інших осіб (зокрема самої затриманої особи), втім правозастосовна практика та сама природа цього виду обшуку вказують на наявність такої цілі.

Акцентовано на спрощенні процесуальної форми проведення обшуку особи в умо­вах воєнного стану, а саме на можливості не залучати понятих та застосовувати доступні технічні засоби фіксування обшуку шляхом здійснення безперервного відеозапису.

Розглянуто практику Вищого антикорупційного суду, яка відображає практичний аспект застосування кримінального процесуального законодавства в частині проведення обшуку особи у кримінальних провадженнях про злочини, пов’язані із пропозицією, обі­цянкою або одержанням неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України). Наведені справи відібрано з огляду на їх значимість та актуальність для теми наукового дослідження.