ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ЗА НЕЗАКОННЕ ПЕРЕТИНАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ

Анотація

У статті досліджуються особливості юридичної відповідальності фізичних осіб за незаконне перетинання державного кордону України. Здійснено комплексний аналіз чинного законодавства, зокрема положень Кримінального кодексу України (ст. 332, ст. 332-2, ст. 332-3), Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 204-1). Окрему увагу приділено проблемам правозастосовної практики, що виявляються у невідповідності між високою латентністю правопорушень та обмеженими можливостями правоохоронних органів щодо їхнього виявлення та документування. Обґрунтовано, що сучасні умови воєнного стану в Україні вимагають посилення превентивного компоненту правової політики та створення ефективних механізмів міжнародної співпраці у сфері протидії незаконній міграції.

Підкреслюється необхідність удосконалення законодавства шляхом гармонізації з правом Європейського Союзу та запровадження ефективних механізмів профілактики зазначених правопорушень. Результати дослідження мають практичне значення для правотворчої діяльності, судової практики та формування єдиної концепції юридичної відповідальності у сфері захисту державного кордону України. Проаналізовано статистичні дані Державної прикордонної служби України, що відображають проблемні питання затримання осіб за спробу незаконного перетину державного кордону у воєнний час. Особливу увагу приділено судовій практиці притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності.

На основі аналізу останніх наукових публікацій визначено основні підходи до тлумачення незаконного перетину кордону, зокрема як злочину проти державного суверенітету та територіальної цілісності. Зроблено висновок, що ефективне застосування норм права у сфері протидії незаконному перетинанню державного кордону потребує комплексного підходу, який поєднує правові, організаційні та соціальні заходи. Такий підхід має ґрунтуватися на удосконаленні законодавчої бази, підвищенні рівня взаємодії правоохоронних органів, посиленні прикордонного контролю та впровадженні превентивних механізмів. Водночас важливим є забезпечення дотримання прав людини, розвиток міжнародного співробітництва та формування правосвідомості громадян, що у сукупності сприятиме зміцненню національної безпеки та стабільності держави.