ЮРИСДИКЦІЙНИЙ КОНЦЕПТ СТЯГНЕННЯ В ДОХІД ДЕРЖАВИ АКТИВІВ ПІДСАНКЦІЙНИХ ОСІБ

Анотація

У статті здійснено розвідку тенденцій розвитку юрисдикційного концепту стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, як однієї із законодавчо унормованих санкцій, що має винятковий характер, та може бути застосована лише щодо фізичних та юридичних осіб, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України або значною мірою сприяли вчиненню таких дій іншими особами, за умови попереднього накладення на них санкції у вигляді блокування активів. Правова невизначеність, властива нормативно-правовій регламентації цієї санкції, а також новизна для правової системи України правового інституту стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб зумовлюють активний науковий, а також експертно-практичний дискурс стосовно виправданості фактичної конфіскації санкційних активів в контексті забезпечення гарантій права власності та належної правової процедури. Означене зумовлює потребу вдосконалення юрисдикційного концепту стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб крізь призму вимог забезпечення належної правової процедури в контексті гарантування принципу верховенства права.

Мета статті полягає у виокремленні проблемних аспектів законодавчої регламентації застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб в аспекті формування складників юрисдикційного концепту такого стягнення, а також у визначенні законодавчих перспектив розвитку цього правового інституту.

Констатовано, що актуальна законодавча регламентація застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, в аспекті формування складників юрисдикційного концепту такого стягнення, має контроверсійний характер та характеризується правовою невизначеністю. Обґрунтовано, що вилучення активів підсанкційних осіб в дохід держави за спрощеною процедурою провокує ризики неналежного забезпечення права на справедливий суд, що зумовлює потребу у перегляді унормованого наразі стандарту доказування у досліджуваній категорії справ у напрямі його підвищення з тим, аби забезпечити підсанкційних осіб правом на належний судовий розгляд у досліджуваній категорії справ. Аргументовано концептуальну доцільність використання надбань та досвіду практичної реалізації вже сформованих до певної міри та таких, що отримали певний рівень наукової розробки правових інститутів у сфері досліджуваних питань, зокрема правового інституту визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

В аспекті формування складників юрисдикційного концепту застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб визначено такі законодавчі перспективи розвитку цього правового інституту: забезпечення чітких критеріїв та правової визначеності щодо підстав застосування санкцій та особливостей застосування досліджуваних санкцій до громадян України; забезпечення належного стандарту доказування у цій категорії справ у напрямі його підвищення з урахуванням правової природи цього виду санкції з тим, аби забезпечити підсанкційних осіб правом на належний судовий розгляд у досліджуваній категорії справ; розробка питання щодо перспективної можливості уповноваження прокурорів (зокрема, Офісу Генерального прокурора) представляти інтереси держави у справах про стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, яка може бути визначена одним із виключних випадків такого представництва, обумовленим актуальною потребою, та з урахуванням закріплених у законодавстві вимог щодо спеціальної процедури добору та підвищення кваліфікації прокурора як одного із основних функціонерів-правників системи правосуддя в Україні.