ПОНЯТТЯ ОРИГІНАЛЬНОСТІ ТВОРУ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ В КОНТЕКСТІ СУБ’ЄКТИВНОГО ПІДХОДУ ДО ОРИГІНАЛЬНОСТІ В КРАЇНАХ СИСТЕМИ DROIT D’AUTEUR

Анотація

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 вперше надає легальне визначення оригінальності твору, згідно з яким оригінальність твору має відображати творчі рішення, прийняті автором під час створення твору. Варто зауважити, що вимога творчої діяльності та творчих рішень є відображенням суб’єктивного підходу до оригінальності, який традиційно притаманний країнам системи droit d’auteur, що зазвичай реалізовано в країнах цивільного права, зокрема в Україні. Саме цей підхід свого часу став домінуючим у практиці ЄС. Поява легального визначення оригінальності в українському законодавстві зумовлює потребу в дослідженні цього поняття. Зокрема, варто звернути увагу на кожну з ознак, що випливає з легального визначення, розглянувши їх у контексті суб’єктивного підходу до оригінальності, що традиційно застосовується в країнах системи droit d’auteur. Метою статті є аналіз поняття оригінальності твору в українському законодавстві як відображення суб’єктивного підходу до оригінальності твору, що зазвичай застосовується в країнах системи droit d’auteur. Для досягнення цієї мети в роботі виявлено та розглянуто ознаки оригінальності твору, що випливають із легального визначення, а також проаналізовано виявлені ознаки в контексті суб’єктивного підходу до оригінальності твору, що притаманний країнам системи droit d’auteur, з урахуванням практики ЄС. За результатами аналізу легального визначення оригінальності твору в контексті суб’єктивного підходу до оригінальності в статті обґрунтовано висновок, що оригінальність характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора, тобто такої діяльності, що вимагає прийняття автором у процесі створення твору вільних і творчих рішень, що не продиктовані жодними чинниками, які не залишають місця для творчої свободи, враховуючи, що такі творчі рішення мають бути відображені у творі.