ЗАСТОСУВАННЯ СУДАМИ УКРАЇНИ НОРМ ІНОЗЕМНОГО ПРАВА: ВИКЛИКИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження теоретичних і практичних аспектів застосування судами України норм іноземного права в межах міжнародного цивільного процесу. Підкреслено, що актуальність теми зумовлена зростанням кількості цивільних справ з «іноземним елементом», у яких суди мають визначати зміст, сферу дії та допустимість норм права інших держав. З’ясовано, що правове регулювання відповідних питань ґрунтується на положеннях Закону України «Про міжнародне приватне право», Цивільного процесуального кодексу України та міжнародних договорів, стороною яких є Україна.

Розкрито сутність колізійно-правового механізму визначення застосовного права, який забезпечує баланс між автономією волі сторін та необхідністю дотримання імперативних приписів національного законодавства. Особливу увагу приділено аналізу принципу автономії волі сторін у виборі застосовного права, застереженню про публічний порядок (ordre public) як інструменту захисту основ конституційного ладу, прав і свобод людини, а також визначенню меж впливу імперативних колізійних норм у міжнародному приватному судочинстві.

Окремо здійснено аналіз судової практики щодо встановлення змісту норм іноземного права. Визначено процесуальні обов’язки суду та сторін у цьому процесі, зокрема обов’язок суду діяти ex officio за наявності підстав для застосування іноземного права. Розглянуто питання залучення експертів-правознавців, використання офіційних запитів, подання документів сторонами й оцінювання доказів щодо змісту іноземного законодавства. Встановлено, що основними викликами залишаються тривалість процедури отримання інформації, мовні бар’єри та неоднакова практика оцінювання експертних висновків судами.

У статті доведено, що застосування іноземного права є важливим проявом інтеграції національної судової системи у світовий правовий простір. Українські суди поступово формують власну практику в цій сфері, що свідчить про підвищення рівня правової культури та професійної компетентності. Водночас наголошено на потребі у вдосконаленні методологічних підходів до тлумачення й застосування норм іноземного права, розвитку міжнародного співробітництва, підготовці суддів у сфері міжнародного приватного права, а також у гармонізації національного законодавства з універсальними та європейськими стандартами правосуддя.