ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ERGA OMNES В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ: ДО ПИТАННЯ ПРО СПОСОБИ

Анотація

Статтю присвячено забезпеченню виконання зобов’язань erga omnes в міжнародному праві. Наразі це питання привертає все більше уваги представників науки міжнародного права в світі, чого, на жаль, поки що не можна сказати про Україну. Актуальність теми дослідження є значною у зв’язку з необхідністю захисту спільних інтересів і цінностей людства, зокрема тих, які можуть виступати предметом зобов’язань erga omnes.
На сучасному етапі стало очевидним, що ефективний захист таких цінностей і інтересів може бути гарантований тільки спільними зусиллями всіх держав або краще всього світового співтовариства у цілому. Концепція зобов’язань erga omnes надає нам саме таку можливість, оскільки держави в будь-якому випадку зобов’язані виконувати ці зобов’язання перед міжнародною спільнотою, а їх порушення дозволяє всім державам вживати заходів для захисту.
Іншим важливим питанням є припустимість різних способів забезпечення виконання зобов’язань erga omnes, що пропонуються вченими останнім часом. Деякі з них, наприклад, військові контрзаходи, є досить спірними. Крім того, поява великої кількості способів забезпечення в публікаціях вчених вимагає їх систематизації. У зв’язку з цим в статті вивчено наукові підходи до проблеми забезпечення виконання зобов’язань erga omnes, виявлено та систематизовано різні способи забезпечення, проаналізовано можливість застосування в цьому процесі невійськових і військових контрзаходів.
Способи, що пропонуються різними вченими, можуть бути умовно поділені на ті, які можуть застосовуватися державою самостійно, та ті, які можуть застосовуватися окремою групою держав і навіть міжнародною спільнотою в цілому. Крім того, можна розділити ці способи на судові та позасудові, превентивні і ті, які застосовуються в разі порушення зобов’язань.
Група способів забезпечення, які держави можуть використовувати індивідуально, включає контрзаходи, застосування універсальної юрисдикції та звернення до міжнародних судів (Міжнародний Суд ООН і спеціалізовані суди). Що стосується групових заходів щодо забезпечення виконання зобов’язань erga omnes, вони включають ряд запобіжних механізмів порушення таких зобов’язань, включаючи: системи повідомлення, інспекцій, перевірок та розслідування та процедури подання та розгляду скарг.
Використання контрзаходів в процесі забезпечення зобов’язань є досить спірним. Коли мова йде про серйозні порушення зобов’язань erga omnes, особливо тих, які закріплені в нормах jus cogens, застосування невійськових (головним чином економічних) контрзаходів припускається практично одноголосно. Однак застосування військових контрзаходів викликає серйозні заперечення і, якщо і припускати можливість цього, може бути реалізовано тільки за рішенням міжнародного співтовариства в цілому.
Багато питань, що стосуються забезпечення виконання відповідних зобов’язань та, зокрема, питання застосування сили з цією метою, могли б бути вирішені в разі існування міжнародної організації, яка б була здатна певною мірою систематизувати неоднорідну практику в галузі, стимулювати розвиток концепції зобов’язань erga omnes і нести відповідальність за їх виконання. Схоже, що такі функції могла б виконувати ООН, особливо з урахуванням того, що зміни в роботі Ради Безпеки, що мали місце протягом останніх десятиліть, обумовлюють необхідність саме для неї виконувати ці функції.